Верховний суд роз'яснив, що обмеженню підлягає інформація, а не документ, що її містить

ГО подала до ДФС запит на отримання публічної інформації щодо аукціону з продажу майна у податковій заставі. Однак, ДФС відповіла, що відомості мають обмежений доступ.
Касаційний адміністративний суд розглянув справу № 816/124/18 за позовом про зобов’язання надати інформацію і звернув увагу на таке:
✔️ Ч.1 ст.22 Закону «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядник інформації може відмовити в її наданні, якщо: ▫️ він не володіє і не зобов'язаний володіти такою інформацією; ▫️ інформація має обмежений доступ; ▫️заявник не сплатив передбачені ст.21 Закону витрати на копіювання або друк; ▫️ не дотримано визначених ч.5 ст.19 Закону вимог до запиту.
✔️ Умови, за яких здійснюється обмеження доступу до інформації, визначені ч.2 ст.6 Закону. Стверджуючи, що інформація має обмежений доступ, ДФС не зазначила жодного документу, який би про це свідчив. Відповідь не містить мотивів, чому відомості надати неможливо, а підстави відмови зводяться до тлумачення правових норм без пояснення причин по суті.

КАС визнав відмову відповідача у наданні інформації неправомірною та дійшов наступних висновків:
✔️ Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
✔️ Відповідь розпорядника про те, що інформація може бути одержана із загальнодоступних джерел або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч.2 ст.22 Закону). Розпорядник, який не володіє інформацією, але якому відомо, хто володіє, зобов'язаний направити запит належному розпоряднику.