Встановлені судами обставини в їх сукупності не дають змоги дійти однозначного висновку про те, що причиною відсторонення дитини від батька та небажання спілкуватись з ним є саме негативний вплив матері на дитину
Обставини справи
У липні 2014 року батько дитини звернувся до суду з позовом до матері, в якому просив суд зобов`язати матір не чинити психологічний тиск на дитину на теми зустрічей з батьком, а також зобов`язати не чинити обмежень з приводу прояву дитиною власних почуттів до батька.
Батько дитини вказує, що на ґрунті особистих образ та у зв`язку з розірванням між сторонами шлюбу мати дитини почала шантажувати його сином та перешкоджати йому в зустрічах з ним.
Батько дитини вважає, що відповідач рішення суду не виконує, чинить психологічний тиск на їхнього сина, внаслідок чого останній перебуває у такому психоемоційному стані, який не дозволяє йому вільно скористатися своїм правом на безперешкодне спілкування з батьком.
У справі була призначена судова-психологічна експертиза, відповідно до висновку якої було встановлено, що ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для дитини за кількома ознаками: 
факт розлучення між батьками у ранньому віці; затяжний конфлікт між батьками із взаємними образами та звинуваченнями, знеціненням один одного у присутності дитини; погіршення самопочуття дитини (порушення сну, настрою, негативні емоції, які виникають в момент спілкування між батьками) тощо; відсутність можливості вільно спілкуватись з батьком; у зв`язку з тим, що серед обставин ситуації, яка досліджується, є факти порушення емоційної та вольової сфери особистості, порушення відносин з близьким оточенням дитини, можна вважати, що дитині завдані страждання (моральна шкода); факт спричинення страждань (моральної шкоди) дитині за умов перешкоджання матір`ю у зустрічах з батьком установлено у сфері обмеження спілкування батька з дитиною та у сфері прийняття батьком участі у вихованні дитини.
Законодавство
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Мотиви Верховного Суду
Суди першої та апеляційної інстанцій зробили законний та обґрунтований висновок про недоведеність батьком дитини позовних вимог належними та допустимими доказами, зокрема ним не надано доказів на підтвердження того, що матір'ю вчинявся психологічний тиск на дитину на теми зустрічей з батьком, а також, що вона якимись чином обмежувала прояви власних почуттів дитини до батька.
Висновки експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Житомирського відділення від 29 травня 2013 року та висновок судової психологічної експертизи від 29 листопада 2016 року були враховані у сукупності з іншими доказами по справі, зокрема відеозаписами, висновками психологічних досліджень, показами свідків та експерта, тому вони не мають наперед встановленої сили, а оцінюються з усіма іншими доказами, зібраними по справі.
Психологічні дослідження по справі проводились в контексті питань, поставлених позивачем, та на підставі наданих ним матеріалів. При цьому психологами не досліджувалось питання впливу на ставлення дитини до батька стосунків між батьками, їх поведінка під час зустрічей з дитиною (в тому числі, застосування відеофіксації), залучення до зустрічей представників та державних виконавців.
Встановлені судами обставини в їх сукупності не дають змоги дійти однозначного висновку про те, що причиною відсторонення дитини від батька та небажання спілкуватись з ним є саме негативний вплив матері на дитину, що свідчить про відсутність підстав для скасування правильних по суті судових рішень
Повний текст рішення Верховного Суду -http://reyestr.court.gov.ua/Review/91998416
З повагою, адвокат Гагарський Артем Павлович!
(095) 704-80-03