Верховний суд встановив, що договір довічного утримання має конкретно визначати зобов’язання

З позовом про розірвання договору довічного утримання (догляду) звернувся відчужувач з мотивів невиконання відповідачем своїх зобов'язань із забезпечення належного харчування, стану здоров’я, необхідних ліків, а також відмови у належному догляді.

Розглядаючи справу № 536/2258/17, ВС визначив, що розірвання договору у зв’язку з посиланням на обов'язок відповідача утримувати будинок й оплачувати комунальні послуги є неможливим. Адже ці обставини позивач не довів, а сам договір не містить умов про зазначені зобов’язання відповідача. Крім того, несплата відповідачем зазначених платежів не тягне за собою негативних наслідків для позивача, які б впливали на його можливість проживання у спірному будинку.
Отже, ВС встановив, що договір довічного утримання не можна розірвати з ініціативи відчужувача, якщо він не доведе, що вказане у договорі забезпечення не надавалось відповідачем взагалі або надавалось у меншому розмірі. Обробіток городу, виконання іншої хатньої роботи, придбання продуктів харчування й ліків за власні кошти не підтверджує факт невиконання договору відповідачем. Обов'язок відповідача, як нового власника, утримувати будинок та оплачувати комунальні послуги ґрунтується на інших правовідносинах і за відсутності несприятливих наслідків для позивача, пов`язаних з можливістю проживання у спірному будинку, невиконання або неналежне виконання відповідачем такого обов'язку, утворення заборгованості з оплати послуг електро-, газопостачання само по собі не може бути підставою для розірвання договору довічного утримання (догляду).