Верховний суд визначив особливості видачі обмежувального припису

Питання домашнього насильства досить гостро постає в Україні з року в рік. Що можна вважати домашнім насильством та які заходи передбачені законодавством для захисту від нього роз’яснив ВС у справі № 415/10120/18.

Зокрема, Верховний суд вказав, що основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів - осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктом 3 частиною першою статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»)

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Пунктом 1 частини першої статті 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства.

Положеннями частин першої, другої статті 350-6 ЦПК України встановлено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

У даній справі заяву в порядку ст. 350-6 ЦПК України про видачу обмежувального припису було подано бабусею, яка опікується неповнолітньою онукою під час відсутності її матері, проти рідного батька дитини, що виступив кривдником у даній справі і завдав бабусі легких тілесних ушкоджень в присутності дитини.

Суд першої інстанції задовольнив заяву і обмежив права батька-кривдника на 6 місяців, зокрема, застосувавши такі заходи, як заборона:

✔️ наближатись на відстань меншу ніж 100 метрів до місця проживання позивача та дитини;
✔️ особисто і через третіх осіб розшукувати їх, переслідувати або спілкуватись;
✔️ вести листування, телефонні розмови або в інший спосіб контактувати з ними.

❗️ Зверніть увагу! В даній ситуації дититина також вважається постраждалою від домашнього насильства, адже стала свідком такого насильства проти бабусі.

ВС підтримав рішення про видачу обмежувального припису у зв’язку із встановленим випадком домашнього насильства відносно заявниці в присутності малолітніх дітей та визначив максимальний і мінімальний строк такого припису, а саме 6 місяців і 1 місяць. При цьому ВС погодився з висновками апеляційного суду, який з урахуванням оцінки ризиків, дійшов висновку про те, що максимальний строк дії обмежувального припису, за обставин встановлених у справі, є надмірним та обґрунтовано зменшив його до мінімального (1 місяць).