Верховний суд наголосив на підставах визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

У справі № 320/7932/16-ц позивач звернувя до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню оскільки вважав, що його вчинено всупереч ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше 3 років.

Суди перших двох інстанцій у позові відмовили. Зазначили, що стягувач надав нотаріусу всі необхідні документи і це свідчить про відсутність порушень.

Однак, КЦС з такими висновками не погодився. Зауважив, що вчинення виконавчого напису полягає у посвідченні права стягувача на стягнення коштів або витребування майна. Таке право, як і безспірна заборгованість повинні існувати на момент звернення до нотаріуса. Сам по собі факт подання стягувачем необхідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору щодо боргу.

Боржник у судовому порядку може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (щодо розміру боргу або спливу строків давності за вимогами).

КЦС ВС звернув увагу, що суд при вирішенні такого спору:
- не повинен обмежуватися перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем необхідних документів;
- має перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення напису боржник мав безспірну заборгованість (чи існувала вона, чи була саме такого розміру та чи не було невирішених спорів).