​В які строки роботодавець зобов'язаний розрахуватись із працівником при звільненні?

В які строки роботодавець зобов'язаний розрахуватись із працівником при звільненні

При звільненні працівника, обов’язки покладаються не тільки на нього (наприклад, завершити і здати всі справи, повернути надане в користування майно), а й на роботодавця. Одним з таких обов’язків роботодавця є виплата сум, що належать працівнику. І, нажаль, непоодинокими є випадки, коли роботодавці зволікають із виплатами або ж взагалі їх не виплачують. 

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення!

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Законодавством України чітко не визначено форми "вимоги про розрахунок" (усна чи письмова). Раджу оформлювати таку вимогу письмово і надсилати засобами поштового зв’язку (рекомендований лист з описом вкладення) для отримання підтвердження доставки.

У разі надання відпустки з наступним звільненням з роботи розрахунок повинен бути здійснений в останній робочий день перед відпусткою.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно із статтею 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, якщо працівник погодився із сумами, нарахованими при звільненні, а роботодавець все рівно їх не виплачує, то він повинен виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір середнього заробітку за весь час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як обчислується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку?

Відповідно до ст. 27 ЗУ "Про оплату праці" та за правилами передбаченими розд.2 абз.3 постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р № 100, а також згідно п.32 Постанови пленуму ВСУ за №9 від 06.11.1992 р. - обчислення середньої заробітної плати для виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати проводиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два мiсяцi роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Наприклад
Виплата заробітної плати працівнику мала бути проведена в серпні 2020 року, тому для розрахунку беруться виплати за червень і липень 2020 року.

У червні сума нарахованої заробітної плати складала 5 000 грн., у липні 5 150 грн. (всього 10 150 грн.). Кількість робочих днів у червні - 20, у липні - 22 (всього 42).

Середньоденна заробітна плата: 10 150 / 42 = 241,67 грн. Кількість робочих днів за час затримки виплати заробітної плати (наприклад - 100).

Середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку: 241,67 х 100 = 24 167 грн.
Пам'ятайте, що відсутність коштів у роботодавця не може бути підставою невиплати належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності. Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності при затримці виплат.

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовною заявою про стягнення всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації. Звернення до суду з такою позовною заявою не обмежується будь-яким строком і працівникові не потрібно сплачувати судовий збір.

Однак, звернутись до суду про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплат всіх сум при звільненні, працівник може протягом 3 місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, фактично розрахувався з ним. Також, у разі звернення до суду з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплат всіх сум при звільненні, працівникові необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1% від нарахованої суми.

Якщо підприємство, установа, організація не надає працівникові довідку про нараховані але не виплачені суми, що належать працівнику в день звільнення, то дізнатися про недоплачену суму коштів при звільненні без звернення до власника підприємства можна у довідці ОК-5, яку можна отримати в будь-якому відділенні Пенсійного фонду України, або в електронному кабінеті на сайті ПФУ за допомогою ЕЦП.

З повагою, адвокат Гагарський Артем Павлович!