Поділ спільного майна не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

07 травня 1977 року між Особа_1 та Особа_2 було зареєстровано шлюб. У період шлюбу сторонами було придбано автомобіль Nissan X-Trail, 2008 року випуску.

У подальшому, Особа_1 звернулась до суду з позовом про поділ спільного автомобіля.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2018 року у справі № 753/22836/17 позов Особа_1 задоволено частково. Визнано автомобіль Nissan X-Trail спільним майном подружжя ОСОБА_1 та Особа_2 . У порядку поділу майна подружжя визнано за Особа_1 та Особа_2 право власності на 1/2 частину зазначеного автомобіля за кожним.

Пізніше Особа_1 знову звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила суд стягнути з неї на користь Особа_2 грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля Nissan X-Trail у розмірі 44 990 грн та припинити право власності Особа_2 на зазначений автомобіль, визнати за нею (Особа_1) право власності на автомобіль Nissan X-Trail.

Вказувала, що спірний автомобіль є неподільним майном, тому сторони позбавлені можливості користуватися та розпоряджатися ним на власний розсуд.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року, залишене без змін Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року - позовну заяуву Особа_1 задоволено. Рішення суду мотивоване тим, що Особа_2 визнав позов у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

І все було б чудово, якби не одне але Особа_2 має заборгованість перед Особа_3. Особа_3 оскаржив вищезазначені рішення до Верховного Суду.

Законодавство!
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ст. 365 ЦК України).

Згідно частини третьої статті 13 ЦКУкраїни не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Мотиви Верховного Суду.

Поділ спільного майна не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та інший співвласник майна, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, коли такий поділ майна направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника та порушення майнових інтересів кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від у справі № 753/6361/14 з Особа_2 на користь Особа_3 стягнуто борг за договором позики у розмірі 40 тис. доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку Україні становить 470 580,84 грн, та три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання у сумі 19 958,08 коп.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що Особа_1 не внесла на депозитний рахунок суду суму вартості частки спірного автомобіля, що згідно частини другої статті 365 ЦК України свідчило про відсутність передбачених законом підстав для припинення права Особа_2 на частку у спільному майні.

Судами не взято до уваги, що на примусовому виконанні Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва з 2014 року перебуває виконавчий лист № 753/6361/14, виданий 31 жовтня 2014 року Дарницьким районний судом міста Києва, про стягнення з Особа_2 на користь Особа_3 заборгованості за договором позики у розмірі 490 538,92 грн (ВП № 45478180), не враховано, що припинення права власності Особа_2 на частку у спірному майні ускладнює виконання судового рішення про стягнення суми боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , а визнання Особа_2 позову, яке було покладено в основу оскарженого рішення суду першої інстанції, порушує права та інтереси стягувача ОСОБА_3 .

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки вимоги, передбачені статтею 365 ЦК України, позивачем не дотримані, а дії позивача і відповідача у справі направлені на ускладнення виконання судового рішення у справі № 753/6361/14, отже не можуть вважатись добросовісними.

Повний текст постанови Верховного суду від 21.10.2020 року по справі № 753/15957/18
https://reyestr.court.gov.ua/Review/92458129

Повний текст постанови Верховного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85868754

З повагою, адвокат Гагарський Артем Павлович!
(095) 704-80-03